Дюківський сад-парк площею близько 25 га на схилі Водяної балки на Слобідській стороні Одеси. Дюківський парк веде своє існування з 1810 року. Саме в цьому місці тодішній градоначальник Одеси герцог де-Рішельє влаштував собі заміську резиденцію. Його сад недовго був приватним, тому і перетворився на парк.

Дюківський парк розтягнувся між Слобідкою і Молдаванкою, вздовж вулиці Балківської. За 200 років свого існування він бачив і герцога де Рішельє, спочивав у тіні розлогих кленів, і радянські сільськогосподарські виставки, і зйомки "весни на Зарічній вулиці", і бандитські розборки в лихі дев'яності. Сад на пустельному, висушеному сонцем місці навколо своєї резиденції в 1810 році розбив сам Рішельє, назвавши місце Дюковським хутором. "На околиці тоді були такі пилові бурі, що людей зносило з ніг, а Дюк особистим прикладом показав, що тут потрібно розбивати сади", - розповіла екскурсовод Олена Авдєєва. Після від'їзду герцога до Франції резиденція перейшла до його ад'ютанта Стемпковського, а той, у свою чергу, подарував її Одесі. "Тоді муніципалітет віддав сад в оренду: тут добували камінь, здавали ставок для отримання льоду і влаштовували гуляння для простолюду", - ділиться краєзнавець Олег Губар. Сьогодні по алеях часто прогулюються мами з колясками.