emВ якій країні віддасте перевагу жити? - Звичайно, в країні культури.
/ememВаші найкращі помисли чому ви принесете? — Культура.
/ememЧому ви присвятите ваші освічені праці? - Звичайно, Культурі.
/ememЧим ви оновите вашу свідомість? - Переможним світлом культури.
/ememЧи не потрясатели ви? - У постійних працях ми не маємо часу для потрясінь. Ми будуємо. У позитивному твердженні і пізнаванні ми прагнемо поліпшити і прикрасити життя земне./em

emН. К. Реріх/em

10 березня 2000 р., в Одесі було відкрито Громадський будинок-Музей імені Н. До. Реріха, один з дванадцяти музеїв світу, що носять ім'я видатного художника, єдиний в Україні. Перший Музей Миколи Реріха був відкритий в Нью-Йорку, в 1923 р. Згодом засновувалися Музеї та художні галереї імені Реріха в багатьох країнах світу. Засновниками музею з'явилися: Одеський комітет Пакту культури і світу імені Н. До. Реріха та Южно-Український Благодійний Фонд імені Н. До. Реріха. Концепція експозиції та діяльності Одеського будинку-музею імені Н. До. Реріха відповідає поданню Н. До. Реріха про Музей: "Люди вимовляють слово "Музей" і залишаються далекі від думки, що Музей є Музейон, по-грецьки, будинок Муз. Житло всіх Муз, перш за все, є символом Об'єднання». "Перш за все, Музейон є обитель всіх родів Прекрасного, і зовсім не в сенсі лише збереження тих чи інших зразків, але в сенсі життєвого і творить застосування їх». Молодший син Н. До. Реріха, С. Е. Реріх (1904-1993), доповнив поняття музею, як Культурного центру: "перш за все, це повинен бути живий центр. Не просто музейна експозиція, а постійно змінюють один одного виставки... Звичайно, поряд з цим роботи Миколи Костянтиновича повинні будуть представлені постійно. При центрі може бути і лекційний, концертний зал... Безсумнівно, при Центрі повинна працювати велика бібліотека... Але центр бачиться мені і як наукова установа. Завданням його, як видається, може стати не тільки систематизація і вивчення багатогранної спадщини Миколи Костянтиновича та Олени Іванівни, а й подальший розвиток закладених у цій спадщині ідей».

Своїм основним завданням співробітники музею бачать всебічне наукове вивчення і поширення творчої спадщини всієї родини Реріхів-всесвітньо відомого художника Миколи Костянтиновича Реріха (1874-1947), філософа Олени Іванівни Реріх (1879-1955), дружини Н. До. Реріха, їхніх синів-сходознавця Юрія Миколайовича Реріха (1902-1960) і художника Святослава Миколайовича Реріха (1904-1993). Діяльність музею зосереджена на вивченні спадщини сім'ї Реріх, але саме принципи організації та роботи музею, закладені при створенні першого музею Реріха в Нью-Йорку самим Н. До. Реріхом, роблять Одеський будинок-Музей імені Н. До. Реріха відкритим для найширшого співробітництва з усіма організаціями культури, мистецтва і науки.

Біля витоків створення музею Реріха в Одесі стояли художник Борис Олексійович Смирнов-Русецький — 1905-1993)-учень М. К.Реріха (1874-1947) і професор-індолог Московського державного університету Наталія Михайлівна Сазанова (1932-2006).

Засновник будинку-музею імені М.К. Реріха — є. Г. Петренко, лікар, реріховед розробила проект експозиції музейного простору. У приміщенні, придбаному на кошти благодійників, співробітниками музею була здійснена реконструкція. Первісну основу музейного фонду склали картини, етюди, начерки; архівні матеріали: рукописи спогадів про сім'ю Реріхів, щоденники, листи, рідкісні фотографії, передані художником Б.А. Смирновим-Русецьким засновнику музею є. Г. Петренко.

Найбільш значним надходженням останніх років є колекція живопису ізраїльського художника Анатолія Мітли (рід.1964) та колекція офортів Олександра Борисовича Постеля (1904-1989), заслуженого діяча УРСР, визнаного майстра української радянської графіки. Обидві колекції були подаровані музею доктором філологічних наук Галиною Подольською (Єрусалим, Ізраїль). Завдяки Галині Подільській Одеський будинок-Музей імені М. К. Реріха став одним з найбільших колекціонерів картин художників Ізраїлю.

Як зразок, за основу формування музею був узятий Музей Н. До. Реріха в Нью-Йорку (США), відкритий в 1923 р. У 1929 р. Нью-йоркський Музей був перенесений в нове, спеціально збудоване 29-поверхова будівля, дійсно, Храм мистецтв, культури і Науки, що носив ще одну назву-Будинок майстра-Master Building. Зібрання картин Н. До. Реріха в 29-поверховому музеї становило близько 1000 художніх творінь. Фонд постійно поповнювався, роботами Н. До. Реріха і був подарований американському народу. Одночасно в цій же будівлі розмістилися організації, засновані Н. До. Реріхом в США:» інститут Об'єднаних мистецтв "(1921), Художній Центр» вінець Миру «(»Corona Mundi«, 1922),» Пакт миру і Прапор миру " (1935). При Музеї Н. До. Реріха був відкритий філія Інституту Гімалайських досліджень "Урусваті", заснований в Індії, в місті Наггарі (долина Кулу), після Трансгімалайської експедиції в 1923-1928 рр. У Музеї Н. До. Реріха були засновані відділи мистецтв понад 10-ти країн; Тибетська бібліотека, що включала 330 священних книг буддизму Канджур і Танджур; кімнати-каплиці, присвячені Св. Сергію і Св. Франциску.

Творча спадщина родини Реріхів багатогранна і бездонна-це потужний внесок у розвиток світової культури, науки і мистецтва, у процвітання справи миру і краси на Землі через красу внутрішнього світу кожної людини і людства в цілому. Можна сказати так: через сім'ю Реріхів пройшла еволюційна звістка краси знання космосу від Великих вчителів людства, відображена у вінці їх творчої спадщини-науково-філософському вченні Жива Етика. Цьому передував тривалий життєвий шлях освіти і самоосвіти всієї родини Реріхів, зустріч з тими високими сутностями, які направляють еволюцію людства, яких з. Е. Реріх назвав " більш досконалими людьми». Со. Е. Реріх свідчив про своїх батьків у нарисах « "Художник і провидець" «» щедрий синтез«,» Слово про батька«,» піднімаючи себе, підняти інших", т. до. він спостерігав спільний шлях батьків все своє свідоме життя. Святослав Реріх писав: "Микола Костянтинович Реріх завжди вважав, що чим би ми не займалися, які б у нас не були інтереси «думки, найголовніше-вивчення і розуміння людини. Саме цей глибинний аналіз хвилював Миколу Костянтиновича та Олену Іванівну. У житті їм вдалося або пощастило зустрітися з людьми видатними, винятковими, які вже пройшли частину судженого Великого шляху і могли самі собою свідчити про те, чим може стати людина, якщо він дійсно перетворить своє життя і піде цими шляхами. У них був цей живий Контакт з більш досконалим життям, з більш досконалими людьми, які завжди були на нашій землі. Знайти їх може тільки той, хто готовий для цього і кого вони самі хочуть зустрівши».

em «...Суть концепції центру-музею в тому, що найбільш оптимальне його функціонування може бути в статусі громадської організації...»; «перш за все, це повинен бути живий центр. Не просто музейна експозиція, а постійно змінюють один одного виставки... Звичайно, поряд з цим роботи Миколи Костянтиновича повинні будуть представлені постійно. При центрі може бути і лекційний концертний зал... Безсумнівно, при Центрі повинна працювати велика бібліотека... Але центр бачиться мені і як наукова установа…»/em

em Святослав Миколайович Реріх/em

Одеський будинок-Музей імені М. К. Реріха заснований одеським Комітетом Пакту культури і світу імені М. К.Реріха і Південно-українським Благодійним фондом імені М. К. Реріха. Відкриття музею відбулося 10 березня 2000 року і з тих пір музей прийняв десятки тисяч відвідувачів, провів тисячі заходів.

Режим роботи

щодня
c 10:00 до 18:00
Вихідний: понеділок