Отель «Сказка»

В номере грязно, матрац-пружыны вылезли, паутины, пыль, добираться без машины далековато.

Якщо не хочете зіпсувати собі відпочинок☹️ не їдьте в котедж Казка. В Яремче є дуже багато інших чудових місць і привітних господарів, наприклад пан Андрій (садиба у Андрія). В казці господарює справжня брехлива баба Яга, яка легко може все зіпсувати. Я попередньо з нею домовилась, вона сказала, що аванс проплачувати не потрібно, бо ми домовились і я підтвердила, що ми вже підїзджаємо. Але це дорога, на хвилинку, нам їхати 700 км., та коли ми нарешті дісталися до казки, господиня, чи то адміністраторка, не знаю, хто вона, вийшла і сказала, що ми запізнилися на заселення. Я такого ще ніде не зустрічала😂. Ми змушені були шукати інше житло, хоча дуже втомилися від дороги. В решті решт ми знайшли набагато краще житло, де нас радо зустріли. От така Казка. Тому подумайте чи варто туди їхати,а якщо вирішили їхати, то бронюйте житло через офіційні сайти. А казці я бажаю, що б у них завжди були вільні місця для охочих.

Ми дуже сподівалися, що після місячного відпочинку від міської метушні та постійного шуму ми повернемося додому сповненими нових сил та енергії. На жаль, цього не сталося. Цей період став найжахливішою відпусткою в нашому житті: сподіваємося, що таке з нами було востаннє. Так, ми знали, що заїжджаємо у щойно добудований котедж, у якому проводяться завершальні роботи. Ми з розумінням поставилися до прохання пожити пару днів в іншому номері, доки не будуть вирішені питання з нашим. Проте нас ніхто не попереджав про те, що відтепер ледь не кожного дня, майже весь час проживання, ми будемо прокидатися о 8:00 чи навіть раніше від шуму деревообробної техніки у цоколі та дворі котеджу та від свердління й гуркоту в кімнаті знизу, в якій тривали оздоблювальні роботи, та до пізнього вечора чекати, коли нам нарешті дадуть заснути. Чудовим "подарунком" до шлюбу для нас стало вечірнє аерозольне фарбування у цій кімнаті, про яке нас, знов-таки, ніхто не попередив: на ніч ми були змушені просто тікати до сусіднього котеджу, інакше хтозна, чи прокинулися б ми вранці. Ясна річ, ніхто не попереджав нас і про те, що на 10 днів поруч із нами (в тому числі в кімнаті знизу, яка поспіхом дороблялася) розташується "табір дитячої кіношколи "Диал", невиховані та безконтрольні учасники якого за цілковитої байдужості своїх керівників добряче попсували нам нерви (це тема окремої розповіді). Дивним чином у день заїзду закордонних гостей, що був для нас днем виїзду, о 8:00 нас не розбудив вже традиційний шум техніки. Вишенькою на торт стало не наше відселення напередодні виїзду заради іноземних гостей, які мали прибути. І навіть не стук у вікно наступного дня та прохання господині допомогти їй поспілкуватися з іншими іноземними клієнтами. Можливо, ми б і не відмовили, якби на годиннику була не 7:55. Обурило інше - команда робочим після 12:00: "Я за годину везу іноземну родину на екскурсію, можете попрацювати, доки їх не буде". Не кажучи вже про те, що задля цієї екскурсії нам було запропоновано трансфер на вокзал значно раніше за той час, який ми планували. Додатково пересвідчилися, що немає винятків у неписаному правилі українського сервісу: "Іноземцям усе, а свої все стерплять". Вибачте, але ця думка є докорінно хибною: будь-який терпець рано чи пізно урветься. Своєю чергою нашою помилкою стало налагодження безпосереднього контакту з господинею перед заїздом та готівкова авансова оплата проживання. На майбутнє ми неодмінно будемо бронювати житло через відповідні служби, які можуть виступати арбітрами (Booking.com, Airbnb тощо) і радимо робити так усім іншим. Дуже шкода, проте весь час відпочинку ми почувалися зайвими. Наші добрі манери, людяність і неконфліктність було сприйнято як прояв слабкості та заклик чинити з нами як заманеться - переселяти з номера у номер, постійно турбувати нас задля додаткових ремонтних робіт чи встановлення меблів або техніки (тієї ж пральної машини, яку до нашого номера занесли в останній день перебування, а нас відселили до іншого, щоб ми, не дай Боже, нею не скористалися), будити шумом інструментів чи голосними діалогами з робітниками тощо. Прощавай, "Казко". Наша перша зустріч лишила приємні враження, проте друга, на жаль, стала останньою. Мы очень надеялись, что после месячного отдыха от городской суеты и постоянного шума мы вернёмся домой полными новых сил и энергии. К сожалению, этого не произошло. Этот период стал самым ужасным отпуском в нашей жизни: надеемся, что такое с нами было в последний раз. Да, мы знали, что заезжаем в только что достроенный коттедж, в котором заканчиваются отделочные работы. Мы с пониманием отнеслись к просьбе пожить пару дней в другом номере, пока не будут решены все вопросы с нашим. Однако нас никто не предупреждал о том, что отныне едва ли не каждый день, почти всё время проживания, мы будем просыпаться в 8:00 или даже раньше от шума деревообрабатывающей техники в цоколе и во дворе коттеджа и от сверления и грохота в комнате снизу, в которой продолжались отделочные работы, и до позднего вечера ждать, когда нам наконец дадут заснуть. Замечательным "подарком" к женитьбе для нас стало вечернее аэрозольное окрашивание в комнате внизу, о чём нас, опять-таки, никто не предупредил: на ночь мы были вынуждены просто бежать в соседний коттедж, иначе кто знает, проснулись бы мы утром или нет. Конечно, никто не предупреждал нас и о том, что на 10 дней рядом с нами (в том числе в комнате снизу, которая поспешно доделывалась) расположится "лагерь детской киношколы" Диал ", невоспитанные и бесконтрольные участники которого при полном равнодушии своих руководителей сильно попортили нам нервы (это тема отдельного рассказа). Странным образом в день заезда иностранных гостей, который был для нас днём ​​выезда, в 8:00 нас не разбудил уже традиционный шум техники. Вишенкой на торт стало не наше отселение накануне выезда ради иностранных гостей, которые должны были прибыть. И даже не стук в окно на следующий день и просьба хозяйки помочь ей пообщаться с другими иностранными клиентами. Возможно, мы бы и не отказали, если бы на часах было не 7:55. Возмутило другое - команда рабочим после 12:00: "Я через час везу иностранную семью на экскурсию, можете поработать, пока их не будет". Не говоря уже о том, что ради этой экскурсии нам был предложен трансфер на вокзал значительно раньше того времени, которое мы планировали. Дополнительно убедились, что нет исключений в неписанном правиле украинского сервиса: "Иностранцам всё, а свои все стерпят". Извините, но эта мысль в корне ошибочна: любое терпение рано или поздно лопнет. В свою очередь нашей ошибкой стало налаживание непосредственного контакта с хозяйкой перед заездом и наличная авансовая оплата проживания. В будущем мы обязательно будем бронировать жильё через соответствующие службы, которые могут выступать арбитрами (Booking.com, Airbnb и т.д.) и советуем делать так всем остальным. Очень жаль, но всё время отдыха мы чувствовали себя лишними. Наши хорошие манеры, человечность и неконфликтность были восприняты как проявление слабости и призыв поступать с нами как угодно - переселять из номера в номер, постоянно беспокоить нас ради дополнительных ремонтных работ или установки мебели или техники (той же стиральной машины, которую в наш номер занесли в последний день пребывания, а нас отселили в другой, чтобы мы, не дай Бог, ею не воспользовались), будить шумом инструментов или громкими диалогами с рабочими и тому подобное. Прощай, "Сказка". Наша первая встреча оставила приятные впечатления, однако вторая, к сожалению, стала последней. We really hoped that after a month of rest from the constant urban hustle and bustle we will return home full of new strength and energy. But unfortunately, it was the most horrible vacation ever for us. God forbid it's repeating. Yes, we knew that we were visiting a newly completed cottage where the finishing work was being carried out. We understood the request to live a couple of days in another room until the issues with ours are resolved. However, no one warned us that from now on almost every day of residence we will wake up at 8 AM or even earlier from the noise of woodworking machinery in the basement and yard of the cottage and from drilling and roaring in the room below, where the finishing work continued, and we waited until late in the evening when we would finally be allowed to fall asleep. An excellent 'gift' for our marriage was the evening spray painting in that room below (no one warned us again) when at night we were forced to just run to the next cottage - otherwise who knows if we would wake up in the morning. Of course, no one warned us that for 10 days next to us (including in the room downstairs, which was hastily finished) will be the camp of children's film school "Dial" with uneducated and uncontrolled participants and completely indifferent leaders (this is the separate story). Surprisingly, on the arrival of foreign guests, which was the day of our departure, at 8 AM we were not woken up by the traditional machinery noise. The icing on the cake was not our relocation on the eve of departure for the sake of foreign guests who were to arrive. And it wasn't even the hostess that knocked on the window the next morning and asked to help her communicate with other foreign clients. Perhaps we would not have refused if it wasn't 7:55 AM. Another outrage - the command of the hostess to her workers after 12 AM: "I'll take a foreign family on a tour in an hour, you can work until they come back". Not to mention that due to this tour we were offered a transfer to the railway station much earlier than the time we planned. In turn, our mistake was to establish direct contact with the hostess before arrival and cash advance payment for accommodation. In the future, we will definitely book accommodation through the relevant services that can act as arbitrators (Booking.com, Airbnb, etc.) and advise everyone else to do so. It's a pity, but all the time we felt superfluous. Our good manners, humanity, and non-conflict were perceived as a sign of weakness and a call to do everything - move us from room to room, constantly bother us for additional repairs or installation of furniture or appliances (the same washing machine that was brought to our room in the last day of our stay, and we were moved to another so that, God forbid, we would not use it), to wake up with the noise of instruments or loud dialogues with workers, and so on. Bad bye, "non-fairy tale". Our first meeting left a pleasant impression but the second was the last unfortunately.